Культура

Словацький фольклор

Словаччина пишається своїм багатим фольклором та звичаями. Кожна місцевість, місто чи село має свій характер і свій фольклор – костюми, музику, пісні, архітектуру, звичаї, традиції, танці та діалекти. Фольклорні звичаї окремих регіонів представлені на фольклорних фестивалях у кількох місцях Словаччини.

Найбільші фестивалі в Словаччині проводяться у Виходній, Мияві і Дітві, і всі три фестивалі організовані під назвою C. I. O. F. F. (найбільша в світі фольклорна організація). Інші фестивалі носять скоріше регіональний характер, але часто не відстають від трьох фестивалів за своєю якістю. В цілому, можна сказати, що між фестивалями існують досить суттєві відмінності, і у кожного є своя, типова атмосфера і чарівність. На кращих фестивалях все село, місто, навіть вся область живе фестивалем, і ви можете відчути фольклор на кожному кроці.

читайте Детальніше про найбільше народне свято у Виходній.

Звичаї і традиції

Народні звичаї і традиції здавна впливали на життя наших предків. Вони були викликані страхом перед невідомим, нездатністю пояснити природні явища, а також бажанням забезпечити щастя, здоров'я або красу. В результаті з'явилося безліч забобонів, міфів і легенд. Більшість звичаїв були пов'язані з народженням і смертю людини.

Оскільки наші предки жили в тісному зв'язку з природою, звичаї і традиції словацького народу в основному пов'язані з природним циклом (особливо з дохристиянських часів), з приходом християнства також з'являються християнські свята і звичаї. Звичаї і традиції завжди носили регіональний характер, тобто були прив'язані до певного регіону Словаччини. Можна навіть сказати, що те, що в селі - це Інші звичаї.

Багато звичаїв збереглося до наших днів. Приклад, {b} Приносити Морену {/ b} (у вигляді солом’яного манекена, одягненого в жіночу сукню) покликане символізувати кінець зими та прихід весни. Молоді дівчата відводять Морену до струмка, роздягають її на березі, підпалюють і кидають у потік.

6 січня хлопчики, переодягнені у трьох царів, ходять по будинках, співають колядки та грають п’єсу з трьома королями, що зображує візит трьох царів після народження Ісуса у Віфлеємі (так звана ходьба із зіркою). На Трьох Царів закінчуються різдвяні свята (шкільні канікули для школярів) і починається карнавал.

Карнавал завжди був періодом веселощів, бенкетів, а їх родзинкою є карнавальні розваги з масками різних тварин. Завершенням карнавалу є «поховання баса», в якому пародіюється справжній похорон. Після карнавалу християни дотримуються сорокаденного періоду Великоднього посту (проста їжа, відсутність розваг тощо).

Найважливішим християнським святом року є Великдень. Великодні звичаї відрізняються від регіону до регіону. Оскільки Великдень у минулому збігався з язичницькими святкуваннями закінчення зими та приходу весни, то сьогодні народні традиції є сумішшю як християнських, так і дохристиянських звичаїв. Дата змінна, Великдень святкують у першу неділю після першого повного місяця після весняного рівнодення.

Існують особливі звичаї, пов'язані з кожним днем Великоднього тижня. Приклад. у Чистий четвер рекомендувалося вставати рано і вмиватися росою. Після цього людина повинна була бути здорова протягом цілого року. У Страсну п'ятницю людям не дозволяється працювати в саду (нічого не слід робити з глиною, з землею), а в рамках посту християнам не дозволяється їсти м'ясо і м'ясопродукти. У Страсну суботу меси не проводяться до півночі, у Великодню неділю їжа освячується в церквах, і після довгого часу дозволяється знову їсти м'ясо. Дівчата розфарбовують великодні яйця (так звані писанки), щоб у понеділок віддати їх холостякам. Понеділок взагалі асоціюється з «шибачкою» та «полієвачкою» — хлопці ходять по хатах, поливають дівчат і шиб-вербу. Дівчата отримують розписані писанки та кольорову стрічку для кошика. Навіть маленькі діти (хлопчики і дівчатка), які отримують солодощі, особливо шоколадні яйця та зайчики, звикають шибатися. Однак вони повинні вимовити який-небудь великодній віршик, наприклад:

Травневе будівництво

Šibi, ryby, mastné ryby,
kus koláča od korbáča.

Ak mi nedáš dve vajíčka,
daj mi aspoň makovníčka.
Ešte k tomu groš,
aby bolo dosť.

Šibi, ryby, mastné ryby,
kus koláča od korbáča
a vajíčka do košíčka.
Šibi, ryby, mastné ryby,
kus koláča, od korbáča,
ja chcem iba máličko,
maľované vajíčko.

Травень зазвичай називають місяцем кохання. У цей період найбільше значення мало дерево, яке в цей час називали «травнем». «Травнем» зазвичай була ялина без кори, верхівку якої холостяки прикрашали кольоровими стрічками. Першого травня люди ще «прикрашають травень», зазвичай на площі або посеред села. У минулому травневі холостяки прикрашали дівчину, на яку претендували, або холостяки прикрашали травень на честь усіх дівчат у селі.

У літній період у багатьох були звичаї захищати людей від злих сил. Під час * * ночі літнього сонцестояння * * (з 23. по 24. донині) над селами палять великі багаття і пропускають спів і танці.

2 листопада Люди зазвичай відвідують кладовища, щоб вшанувати пам'ять своїх померлих близьких. На могили покладаються вінки і запалюються свічки за душі померлих. Цей день відзначений в календарі як * * поминання покійних * * (його також називають Душички).

Особливо діти не можуть дочекатися шостого грудня (День Святого Миколая). Цього дня Святий Миколай має обійти хату з чортиком і роздати солодощі, або іграшки для слухняних дітей. У чобітки вкладаються солодощі, які діти готують увечері перед сном. Неслухняним дітям Святий Миколай приносить цибулю чи вугілля.

13 грудня – День святої Люсії , що було за народними повір’ями, була відьмою. Люди вірили, що в цей день можна побачити відьом. Особливо любовні пророцтва пов’язані з днем ​​святої Люсії. Дівчата написали різні чоловічі імена на дванадцяти аркушах паперу, залишивши тринадцятий порожнім і склавши їх усі разом. Одну з них вони спалили наступного дня. Вранці на Різдво спалили передостанній, ввечері відкрили останній квиток. Ім’я на ньому мало бути ім’ям чоловіка, за якого дівчина вийде заміж. Якби квиток був порожній, дівчині не слід було виходити заміж наступного року.

З Різдвом пов'язано багато звичок. Хоча це християнське свято, Різдво святкують не тільки християни, а й майже кожна сім'я. Найбільшою радістю Різдва насолоджуються діти, які з нетерпінням чекають його цілий рік. Люди прибирали, пекли пряники і прикрашали свої будинки задовго до свят. Різдвяна ялинка, прикрашена солодощами, яку діти особливо чекають з нетерпінням, не повинна бути пропущена. На вечерю спочатку подають різдвяну вафлю - вафлю з медом і горіхами, іноді з часником, щоб люди були здорові цілий рік. Береться яблуко і розрізається поперек - коли насіння при розрізанні утворюють правильну п'ятикутну зірку, це вказує на здоров'я. Меню варіюється в залежності від регіону, зазвичай подають щі з капусти або гороховий суп і рибу з картопляним салатом. Після вечері сім'я розгортає подарунки під ялинкою, співають різдвяні колядки або дивляться різдвяні казки по телевізору.

Останній день року, 31 грудня (іменини мають Сильвестри**), присвячений пам’яті Сильвестра I, про життя якого ми знаємо дуже мало. У минулому ніч з 31 грудня на 1 січня приписували магічним силам – саме в цю ніч злі сили могли завдати найбільшої шкоди. Люди гнали їх хлистом, гучним сурмою тощо. Сьогодні замість цього ми запалюємо феєрверк, а опівночі прийнято відзначати прихід нового року тостом.

Святкові та неробочі дні

Štátne sviatky (sú zároveň dňami pracovného pokoja)

1. január

Deň vzniku Slovenskej republiky

5. júl

Sviatok sv. Cyrila a Metoda

29. august

Výročie SNP

1. september

Deň Ústavy Slovenskej republiky

17. november

Deň boja za slobodu a demokraciu

Dni pracovného pokoja

6. január

Zjavenie Pána (Traja králi)
Veľký piatok
Veľkonočný pondelok

1. máj

Sviatok práce

8. máj

Deň víťazstva nad fašizmom

15. september

Sedembolestná Panna Mária

1. november

Sviatok všetkých svätých

24. december

Štedrý večer

25. december

Prvý sviatok vianočný

26. december

Druhý sviatok vianočný

Захищені географічні вказівки та традиційні фірмові страви, гарантовані в ЄС

У Словаччині є кілька оригінальних харчових продуктів, зареєстрованих у базі даних найменувань походження та географічних зазначень у ЄС (тоді як інші ще чекають на реєстрацію). Paprika Žitava (2014); мають захищене найменування походження Skalický trdelník (2007, порожнистий солодкий пиріг), Slovenská bryndza (2008, типова словацька їжа з цього овечого сиру – вареники з бринзою, дивіться рецепт нижче), Slovenská parenica та Slovenský oštiepok (2008, види сиру), також Tekovský salámový syr (2011), Zázrivský korbáčik (2011), Oravský korbáčik (2011), Zazrivské vojky (2014) та Klenovecký syrec (2015). В якості гарантованого традиційного фірмового блюда зареєстровані копчений сир Ovčí salašnícky údený syr (2010), Ovčí salašnícky hrudkový syr (2010), Lovecká saláma (2011), Liptovská saláma (2011), Špekačky (2011), Spišské párky (2011) a Bratislavský rožok (2012).

Рецепт галушок з бринзи з беконом

• 800 г картоплі
• 2 яйця
• 150 г звичайного борошна
• 150 г борошна грубого помелу
• сіль, чорний мелений перець
• 300 г бриндзи
• 200 г смаженого бекону

джерело Wikimedia Commons

Очищену сиру картоплю вимити і натерти на крупній тертці. Додайте яйця, борошно гладкого і напівкруглого помелу, сіль, мелений чорний перець і перемішайте. Киньте тісто невеликими шматочками (ложкою або через ситечко з великими отворами) в підсолену киплячу воду. Видаліть приготовані галушки, які піднімуться на поверхню, і змішайте з бриндзою (в деяких місцях бриндзу попередньо змішують з невеликою кількістю сметани). Бекон наріжте шматочками і обсмажте на сковороді. При подачі на стіл посипте галушки з бриндзи теплим підсмаженим беконом і збризніть невеликою кількістю свинячого сала.

Відео-рецепт галушок з бриндзи можна знайти, наприклад, тут .

Культурна столиця Європи

Кошице, столиця Східної Словаччини, разом з портовим містом Марсель на півдні Франції, в 2013 році став європейським культурним мегаполісом. Це звання присуджується щорічно з 1985 року з метою заохочення різноманітності і культурного розмаїття європейських регіонів і країн. Афіни стали першою культурною столицею Європи, наступною, наприклад. Берлін (1988), Глазго (1990), Веймар (1999), Краків (2000), Ліверпуль (2008), Вільнюс (2009), Ессен (2010).

Додаткову інформацію на цю тему можна знайти тут.

Інші культурні столиці Європи з 1985 року: www.euroinfo.gov.sk.