Про мову

Словацькі діалекти являють собою засоби спілкування автохтонного населення відповідних діалектів в повсякденних соціальних і робочих відносинах з найближчим оточенням. Словацькі діалекти все ще передаються з покоління в покоління в усній формі, хоча навіть тут спостерігається процес нівелювання в порівнянні з минулим. Словацькі діалекти діляться на три основні групи:

Територіальний поділ словацьких діалектів

а) західнословацькі діалекти

Західнословацькі діалекти поширені в Тренчинському, Нітринському, Трнавському, Миявському районах та в інших регіонах.

20. Верхнетренчинскі діалекти
21. Нижньотренчинський діалект
22. Поважський діалект
23. Центральнонітранськi діалекти
24. Нижньонітранський діалекти
25. Діалекти околиць Трнави
26. Загорський діалект

б) центральнословацькі діалекти

Центральнословацькі діалекти поширені в таких регіонах: Ліптов, Орава, Турець, Текoв, Гонт, Новоград, Гемер та на Зволенщині.

10. Ліптовські діалекти
11. Оравські діалекти
12. Турчанський діалект
13. Верхньонітранські діалекти
14. Зволенські діалекти
15. Тековські діалекти
16. Гонтський діалект
17. Новоградські діалекти
18. Ґемерські діалекти

в) східнословацькі діалекти

Східнословацькі діалекти можна знайти в регіонах Спіш, Шаріш, Земплін та Абов.

30. Спішські діалекти
31. Абовські діалекти
32. Шаришські діалекти
33. Земплінський діалект
34. Сотацкі діалекти
35. Узські діалекти
36. Горальська діалектна зона
37. Зона українських діалектів
38. Діалектово різноманітні зони
39. Область Угорських діалектів

Ці групи й далі багато і різноманітно розділені ("Як не село, то мова різна"), причому артикуляція характерна в основному для гірських районів. Саме гірський характер країни в минулому викликав певну (мовну) ізоляцію населення всередині окремих округів. Ці особливості також були відзначені міграцією населення, колонізацією, змішанням різних типів діалектів, впливом сусідніх слов'янських і неслов'янських мов, змінами в зайнятості населення і т. д. Відповідно до характеру діалектів і виникнення окремих характерних явищ словацькі діалекти в Угорщині, Сербії, Хорватії, Румунії, Болгарії та в інших країнах, куди в минулому переміщалися великі компактні групи, також можуть бути віднесені до цих груп. Навіть малій кількості старих письмових пам'яток, словацькі діалекти є основним джерелом Словацької історичної граматики.

Західнословацький діалект (Лозорно)

Про весілля

Nuž ale, ke com si ho vivoliua, no tak, teda bude že jako svadba. Tak, v Malackách bívali jarmaki, tak sem si k téj svadbje, on sa visuoviu, že ked aj svadba nebude z muzikú, ale nevjesta musí bid ovjenčená. No tag musela sem do tích Malaceg ít a pokúpit si to, co nevjestička potrebuje. Žeňichovi košilu a on zas prsté ki, ja péra do vjenca a paprika a rúžički a fšelico. Poščal mi štiri koruni na papriku, lebo už mi nezbili. A to mi bude vitíkat asi po celí život, že mi poščal štiri koruni na papriku.

Tak teda došua domú, našua si kerá mi uvjeje vjenec, kerá mi šati ušije, kerá mňa teda obleče. A mňeua sem ušetreních z Rakú z repi pjecto korún. Za to sem si robiua tú svadbičku. Nakúpiua, uš cukr, pekar ňeco upékeu. Roďičú sem mňeua v Jabuoňovém, museua sem ít bez žeňícha ich volat. A šecko zestaviua si sama.

Центральнословацький діалект (Вишна Боца)

Король Матіаш і Пастух

Prišľi valasi, bača dau každímu robotu. Jeden navariu halušiek a potom si sadli gu večeri. Král museu ťie s ňimi.

Jedli, jedli a ako jedli, Maťiaž viličkou si vzau škvarku o druhího kraja, ďe bača jeu. A bača mu pac po ruki: „U ná si misí každí zo svojho kraja jesť.“ Maťiaž ňidž ňepovedau, ale nahau tak.

Keť potom král prišieu domou na svoj dvor, dau urobiď velkú hosťinu a zavolau i baču. Pekňe ho preobliekli, tag abi hosťia ňeveďeli chto je a keď už mali sadaď za stuol, Maťiaš král ho napomenú: „Vieš, čo si so mnou urobiu, ke com poblúďiu na polovački? Ak ťi to istuo ňeurobíš jednemu mojmu miňistrovi, čo tiež vždi druhímu spod úzd berie, buďeš sťaťí.“

Східнословацький діалект (Заградне)

Спогади про дитинство

No tag od maľučka, jak som bula, hej? Ja som rodzena f Sordoku. Virosla som, ta bulo... veľki valal, dvačislovi. Dva čisla buľi. A som bula najkrajša dzifka i najbriča dzifka. Bo vecej ňebulo f calim valaľe. No a potim uš som ta kuščičko začala dzifčic, pochodzila som. Britka som ňebula, šumna som ňebula, no aľe frajira som mohla mac. A hej, no ta uš, ve com dorosla, tag mi bulo ośemnac rokoch som śe vidala do Zahradneho, dakedi to bul Šedikart. No muža som dostala, on bul toten, ňe ťesar, aľe kolar. Koľesar, hej. Mala som potim dzeci...

No a tak som mala jedno, druhe, trece, štvarte, pijate, šeste, śidme, osme, dzevjate. Že som teľo. No kuščičko zme maľi źemoch, aľe to bulo slabo, tagže som muśela tote kravi chovadz na cherbece. Tak som, rano som porodzila a o tidzeň som bula v ľeśe. A tri kilometre som ňesla zajdu na sebe, ze stražu. Taku že mohla mac pejdześat kila. A tri kilometre som ju ňesla do Zahradneho a pul druha tižňa tag bulo dzifčecu. No, to bulo jedno, som śe trapila.